Свято Першого дзвоника

 

Урок здоров'я"У здоровому тілі-здоровий дух"

 

Свято "Україна бажає миру"

 

Перший урок "З Україною в серці"

 

                     Свято

     " І на  тім  рушникові" 

Мета:викликати в учнів інтерес до історичного минулого; 

пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення художніх промислів українського народу; формувати почуття прекрасного у вишивках; збагачувати мовленнєвий склад; виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу.

Обладнання: різні стародавні і сучасні рушники; на стіні плакат: «Хата без рушників – родина без дітей»; запис на диску «Пісні про рушник» А. Малишка; хліб на вишитому рушнику; магнітофон.

Місце проведення: святково прибрана зала.

Учасники: учні 4–А класу.  Звучить музика, до зали заходять діти в українському строї,  хлопчик і дівчинка з хлібом на вишитому рушнику.

                                      Хід свята

Ведуча:       Віддавна, з незапам’ятних часів,

Красою невмирущого надбання.                                                             

Немов зворушливий народний спів,

Дійшло до нас мистецтво вишивання.

Ведуча:  Стелилося звичайним полотном,

Вкривалося барвистими стібками,

З якими і дійшло до нас воно,

Вбережене дбайливими руками.

Ведуча:  Несуть нам зараз щастя рушники,

Добробут вистеляють скатертини,

І пошивки вкрашають подушки,

Втішають око вишиті картини.

Сорочки, сукні, блузи, пояси,

Ведуча:  Навіть з тканини зроблені пакунки,

Враз набирають справжньої краси

Від вишитих руками візерунків.

           

Учитель:  Український рушник прийшов до нас з давніх часів. Як багато промовляють вишиті рушники до нас! Колись без вишитого рушника не обходилось жодне свято в родині. Що ми знаємо про рушник? Яке його призначення в українському побуті? Рушником накривали хліб на столі. Хліб і рушник – одвічні людські символи добробуту і багатства. Хліб, сіль на вишитому рушникові – то висока ознака гостинності українського народу. Рушник на стіні – це давній наш звичай. Не було в Україні хати, яку б не прикрашали рушниками. Хоч би як убого судилося жити сім ї, але хата палахкотіла багатством кольорів рушників. Саме рушник був обличчям оселі. Тож давайте розпочнемо наше свято про українські рушники!

                               Дівчинка в українському вбранні

       Добрий день вам, добрі  люди! Хай вам щастя – доля буде,

       Не на день і не на рік,а на довгий – довгий вік.

                              Хлопчик в українському вбранні

       Ми гостей своїх стрічаєм круглим, пишним короваєм.

       З рушником берем таріль,коровай кладем і сіль.

       Шанобливо сіль підносим і, вклонившись, щиро просим

     « Любий гостю наш, приймай і рушник, і коровай».

                              Пісня  « Ти стелися рушничок»

Дитина:             У нас сьогодні, наче, вечорниці

                            Милують око диво – рушники

                            Дівочий сміх лунає у світлиці

                           Як добре, що є звичаї такі.

 Дитина:           Збиратися разом, співати, погуляти,

                        Про Україну – неньку розмовляти.

                        Дізнатись більше про традиції, обряди,

                        Культуру та історію ми завжди раді.

   Дитина:       Скільки багатства у нашого народу!

                        В криниці мудрості не висиха вода.

                        Свято шануються закони роду.

                        Душі народної скарбниця не згаса.

   Дитина:      А мова наша, рідна мова.

                       Чи то не золото, не скарб?

                       Вона, мов гілка калинова –

                       Красою вабить і цілющий має дар.

  Дитина:      А як же не згадать про пісню –

                      Сумну й веселу, радісну й тужну.

                      Вона то у блакить зрина небесну,

                      То серце наше крає від жалю.

  Дитина:      Не вистачить нам ночі, мабуть,

    Щоб_розказати_про_всі_оті скарби                                                                                                                                                                          

                      Адже сьогодні ми прийшли сюди,

                      Щоб розповісти вам про рушники.

                            Пісня «Вишивала мама рушника»

                                      

  Ведуча:     На землі великій є одна країна:

                     Гарна, неповторна, красна, як калина.

                     І живуть тут люди добрі, працьовиті.

                    І кажу, до речі, ще й талановиті.

  Ведуча:   Землю засівають і пісні співають,

                   Вишивають гарні барвисті рушники.

                   На бандурі грають і вірші складають

                   Про ліси і гори, луки і сади.

                   То скажіть же, діти, що це за країна?

  Ведуча:         Наша Україна!  

  Ведуча:    Що таке Україна. за віконцем калина,

                    Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

                    Дужі руки у тата, під тополями хата,

                    Під вербою криниця, чистім полі пшениця.

                    Стіл дубовий в хатині і рушник на картині.

   Ведуча:   Ми дуже славим весь наш край

                І любим Україну,                                                                                                       

                    На рушнику зелений гай,

                    І вишиту калину

Ведуча:  Рушник! Як багато промовляє нам це слово! Без рушника  не обходяться ні в одній сім ї. Він завжди був під рукою, тому і   назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. Ним витирають руки і посуд, ним накривали діжу з тістом, спечені паляниці, пироги. З рушником зустрічали шанованих гостей, замотували новонароджених, стелили під ноги нареченим. На щастя – долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу, або на війну. З рушниками проводжали в останню путь. Рушники вишивають і хрестиком, і гладдю. Рушники різних регіонів України різняться кольорами і візерунками. Але, особливо, гарні рушники вишиті червоними і чорними нитками. Бо червоний колір – то колір калини, краси і любові, щасливої долі. А чорний – це колір землі нашої родючої, колір смутку, журби за рідною стороною. Недарма старі люди кажуть – горе з радістю переплітаються.                            

                                                                           

 Дитина:     Здарувала мені мати рушничок в дорогу.

                    Завернула хлібину в нього  і мовила:

                   «На, руш, благословляю».

                    А доріжка із квітів ніби до серця мого промовля:

                    «Не заблукай у світі,дорога додому най буде легка,

                    Як пісня для душі – зацвіте оте вишиття.                                            

 Дитина:     Рушники – це одвічні обереги неба, ними треба дорожити

                    І все про них знати треба! Рушник і хату прикрашає,

                    Рушник в дорогу споряджає, рушник з народом був віки,

                    Тож тчімо й вишиваймо для роду рушники!

 Дитина:     Доріжки ненька білі вишивала.

                    А заполоч блакитну з хвилі брала,

                    Із клубочка свого серця – жар червоний,

                    З пасма ночі та із смутку –

                    Хвилю чорну.

                                         Пісня

 Ведуча:    Крізь сторічну даль,крізь журбу і печаль

                   Бабусин рушник до мене прийшов

                   І мені приніс щебетання птахів,

                   Мрії і жагу, солоність бабусиних сліз,      

Ведуча:    Розвісила бабуся рушники, хоч каже дехто:

                 «Вже виходять з моди»,

                 Та чую я , як б’ється із віків

                 Минуле мого рідного народу.

 Ведуча:  В гарячих візерунках пломенить

                  Пролита кров за правду і за волю,

                  І кожна нитка райдужно горить –

                  Розказує про України долю.

Ведуча:    Розвісила бабуся рушники –

                  І ожили на рушниках віки,

                  Запахли в хаті трави, квіти.

                  Вони зі мною стали говорити.

                                    Танок з вишитими рушниками

Дитина:     Скільки вас і які, України рушники?

                   Рушничок для дитини. Рушники на всі дні.

                   Рушничок для хатини,ще й весільні рушники.

                   Рушники для недолі. Рушнички для малят.

                   Рушнички барвінкові,д ля веселих всіх свят.

Дитина:     Рушнички всі в узорах;і рушник на щодень,

                   Різнобарвні в кольорах,  ще й рядочки з пісень.

                   Рушники України – для обличчя і рук,

                  З ними діти зростали, брали в світ в дні розлук.

 Дитина:   Скільки ви, українки,із квіток і рослин

                  Змайстрували в зазимки рушників для родин!

                  На весь світ розіслали всі узори   

                  Рушники не для слави, рушники для душі.

  Дитина:  Рушник мені подарувала мати.

                  Щоб я не смів ту землю забувати,

                  Де їв хліб – сіль і знав солоний піт,

                  І перші смутки, серцю невідомі,

                  Із багрянцем зорі біля воріт.

Дитина:    На моєму рушничку  квіти, як у квітничку:

                  Ружі, сон, лілея біла,а на мак ще й бджілка сіла.

                  Бджілка – бджілонька мала мед для мами принесла.

 Дитина:   Веселкою сплелися кольори

                  На рушничку твоєму, наче доля.

                  На нім – тобою прожиті роки,

                  Усі достоту, з радощами й болем.

                  Усе на нім: вечірняя зоря,

                   І росами умите раннє сонце,

                   На нім і сльози, й посмішка твоя,

                   Хатинка рідна і твоє віконце.

  Ведуча: В народі казали: «Хата без рушників, що родина без дітей»

А які ще приказки, прислів’я про рушник ви знаєте?

- Рушник на кілочку, хата у віночку.

- У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

- Не лінуйся, дівчинонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

Бо й справді, за давнім звичаєм, як тільки у родині підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалась про рушники. До їх виготовлення привчала і свою доньку. Кожній матері хотілось, щоб про її доньку пішла добра слава.

                                Сценка (мама і донька)

  Мати: Ну що ж, донечко, прийшла і твоя пора – вчитися вишивати. Бо як будеш іти заміж, то треба багато рушників, щоб люди бачили, яка ти у мене працьовита дитина.

 Донечка: Добре, мамочко, буду вишивати.

 Ведуча:  А дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку матері обрядовою   піснею.

 Дівчина:   Та спасибі тобі, моя ненько,що будила мене раненько,

                    А я слухала, вставала рушнички пряла.

                    По тихому Дунаю білила,по сухому бережечку сушила.

 Мати:        Тримай хаточку, як у віночку,і рушничок на кілочку.

                    Тримай відерця всі чистесенькі і води всі повнесенькі.

                    Прийдуть зовиці водиці пити , будуть тебе, моя доню, хвалити.

Дівчина:     Вишиваним рушничком стіни прикрасили.

                    Подивись, як у нас гарно, матусенько мила.

                  - Мамочко, а в охайній хаті і пісня лине красиво.

                                 Пісня:                                           

 Ведуча А ви знаєте, що рушники називали по – різному, залежно від їх призначення?

 Ведуча:  Стирок – для посуду, лав, столу, діжі з тістом. Утирач – для рук і обличчя.

 Ведуча:  Повивач – замотувати дітей.  Покутник – для оздоблення стін і покуті,

 Ведуча:  Божник – для ікон. Плечові – для сватів. Весільні – для обряду весілля.

 Ведуча:  Та багато інших. Діти, а що означають квіти на рушниках?

 Ведуча:   Калина – символ краси, жіночності. Дуб – символ мужності, сили.

 Ведуча:  Дуб і калина – нероздільність краси і сили. Виноград – символ сім ї і      

                родини.

  Ведуча:  Мак – невмируща пам'ять.  Лілія – дівоча чистота, порядність.

 Дитина:   І на лузі, і в садочку ,іу полі, і в лісочку –

                  Скрізь у закутках природи, водять квіти хороводи.

                  Ніби танець квіт очковий, рушничок наш веселковий.

                  Біле поле полотняне, рівно ткане, чисто пране.

 Дитина:   А по ньому голка ходить за собою нитку водить.

                 Покрутиться так і сяк – зацвіте червоний мак.

                 Зазирне і там, і тут – волошечки зацвітуть.

                 Застрибає навпрошки –зажовтіють колоски.

                А пройдеться поволі – зарясніють листки в колі.

                Біле поле полотняне, рушничком барвистим стане.

                                Пісня  

Ведуча:  Де веселкою день виграє, куди сонячний промінь сягає,

               Український барвистий рушник свої крила у даль простягає.

               В ньому барви веселі й сумні,це життя, його дві половини,

               Де і радість, і смуток сплелись, мов у кожної долі дитини.

               Українські мої рушники – це натруджені в праці роки,

               Де надія й любов мов дива. український рушник,

               В тобі сила жива!

Ведуча:  А як у цей день не згадати про вишиту сорочку – одяг – оберіг, який споконвіку вишивали дівчата своїм нареченим, жінки – чоловікам, матері – синам. Вишита жіноча або чоловіча сорочка додає тому, хто її носить сили, здоров я, краси. Це оберіг від недобрих очей, від поганих доріг.

  Дитина:   Вишиванка – дитинча кирпате, що квітки зриває в перепліт,

                   Материнські ласки, усміх тата, прадідів пророчий заповіт.

 Дитина:   Вишиванка – писанка чудова, звізда ясна, співи та вертеп,

                   Вишита сльозою рідна мова і дорога через степ.

  Дитина:   Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі,

                  В колисанці купані хвилини, світло і тривоги у вірші.

 Дитина:  Узор вручну, широка планка, легенький запах ковили,

                  Моя сорочка вишиванка, вся ніби сплетена з трави.

                  Дніпра потоки, степ, простори, по лівій й правій стороні.

                  Червоно – чорні всі узори, мережок ряд на полотні.

Ведуча: Українські вишивки – сорочки і рушники. Вони пройшли крізь віки, вони і нині символізують глибину безмежної любові до людей, до всіх, хто не черствіє душею.

Ведуча: Згадаймо наших мам і бабусь – невтомних    трудівниць і майстринь, які за своє життя так багато вишили рушників і серветок,   сорочок і доріжок, скатертин і наволочок, подушечок і портьєр. Немає, мабуть,  жодної родини, де б не милували око ці вишивки, а, особливо, рушники.

 Дитина:   Поки живе чоловік й вишиває жіноча рука,

                  Буде жити довіку рушник і чарівна його красота.

 Дитина:   Є відкриття, яких не вкрила мгла

                  Нехай минуть віки, тисячоліття.

                  Та шана хлібу, різнобарвність рушника

                  Залишаться безсмертними навіки.

 Ведуча: А на прощання хочеться сказати,   

               Шануйте, друзі, рушники,

               Квітчайте ними свою хату,             

               То обереги від біди.

               Шануйте ті, що дала мати,              

               Готуйте дітям з чистої роси,

              Щоб легко їм в житті здолати       

              Похмурі та скрутні часи.

              Шануйте, друзі, рушники!                  

                                                 Пісня « Побажання» .